Я ВИБРАЛА ДОЛЮ СОБІ САМА

                                                          «Бувають, може, кращі голоси,

 Але такого другого немає!

Л. Костенко.

  19 березня  відзначила ювілей  українська поетеса Ліна Василівна Костенко.

Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті – мужність і розум.

Народилась майбутня поетеса у 1930 року  на Київщині в учительській родині. Шестирічною дівчинкою разом з батьками переїхала до Києва. Родинна атмосфера сприяла формуванню творчого обдарування дівчинки.

Велика Вітчизняна війна застала її одинадцятирічною дівчинкою в Києві. Біль не дитячих вражень  залишив глибокий слід у душі Ліни.

У повоєнні роки Ліна почала відвідувати студію при Спілці письменників України. Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть вже відомим талантам не тільки аристократичною красою, яка свідчила про глибоку духовність допитливого дівчатка-підлітка, а дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене несподіваними словами.

У 1946 р. були опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина вступила до Київського педагогічного інституту ім. М.Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Москву. Закінчивши навчання у 1956р., Ліна Костенко вже через рік видає першу свою книжку поезій «Проміння землі», яка приносить їй визнання. Наступні збірки  «Вітрила»(1958), «Мандрівки серця» (1961) полонили читачів своєю неповторністю – свіжістю образів, ніжністю почуттів, глибиною думок. Читачі чекають нових книг поетеси. Але… наступає довга, довжиною в шістнадцять років перерва. Доба кінця 60-х – початку 70-х років позначена хвилею репресій серед митців. У цей період безкомпромісна Ліна Костенко не дозволила потоптати гідність людини й митця, пристосовництву й кар’єризму протиставила творчу незалежність і принципову непоступливість, не дозволяючи спотворювати написане.

У 1962 р. збірка «Зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Ще одна збірка «Княжа гора» була розсипана у 1972 р. Це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими.

Поетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремим виданнями до 1977 року, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім’я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду». Саме тоді були написані  «Берестечко», а також історичний роман «Маруся Чурай», за який згодом  1987 році  поетесі  було присуджено Державну премію України імені Т.Г. Шевченка.

 В 1987 році надруковано збірку «Сад нетанучих скульптур», в якій Ліна Костенко довела, що вона належить до тих поетів, які вміють крізь вселюдське побачити національне, а крізь національне – вселюдське.

Особливою темою в творчості Ліни Костенко  є тема дитинства. Її поетичні образи для дітей особливі: вони пробуджують відчуття прекрасного, прилучають до художнього сприйняття дійсності.

У 1987 році поетеса видала прекрасну збірку для дітей «Бузиновий цар». Вірші Ліни Костенко для дітей опоетизовують  живу природу, вони навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного. І, крім того, вчать відчувати духмяність рідного слова, багатство мови. Хіба це не прекрасно?

Наталя Карімова