ВАНТАЖНИЙ ПАРОВОЗ

 

Сивий лід по річці повз –

По мосту біг паровоз.

Сині боки, срібний ніс –

На завод вугілля віз.

Лід тріщить. Весні сезон,

Паровоз минав перон.

На пероні люди ждуть

Поїзд прийде і у путь.

Зупинятись не дозволять,

Хоч і друзі будуть поряд.

Праця інша в паравоза –

Пасажирів він не возе.

Це вантажний паровоз –

З вантажем у нього крос.

Вже й на скаді. Місто спить

На заводі антрацит.

Шум на річці. Криги зсув,

Паровоз в ДЕПО прибув.

Тут електровоз вусатий

Паровоза став питати:

Їздив, брате, ти не мало,

Чим в дорозі пригощали?

Що в дорозі бачив, чув?

Нам дарунок не забув?

– Не хвилюйсь за апетит –

Поки біг, їв антрацит.

А в дарунок, глянь з вікна,

Для усіх прийшла весна.

ВЕРЕДЛИВА НАСТУСЯ

Вже сутеніло, але мама довго не поверталася з роботи. 

Гумор

Мрія

Перед смертю дід Панас

Став ділити спадок,

Кому скільки він віддасть

Нині на останок

Мухачева Г.В.

НЕЗВАНАЯ ЛЮБОВЬ

Я гнала её, проклинала,

А она возвращалась вновь,

Я просила и умоляла.

Непреклонной была ЛЮБОВЬ!



Представляла её иною:

Не воровкой чужих сердец -

Покорительницей земною,

Что поздней ведёт под венец!



Но она мне проникла в Душу

В миг, когда я ещё спала,

Чтоб затем мой покой нарушить,

Тот, который я берегла!



И теперь уж не знаю места,

Где не встретила бы её:

Она юная, как невеста,

Она - Свет и Счастье моё!

15 марта 2011 г., 16 час. 45 мин.
Цветочная сказка

Гвоздика   плакала   в   саду:

"Тюльпан-сосед   меня   не   любит.

Он   болен   розой, и   в   бреду

Любовном   сам   себя   погубит.

Галина Іванівна Пожар

Розумію і поважаю думки дітей. Їх мислення відверте і наївне. Всім дітям бажаю зрости порядними людьми і знайти гідне місце в суспільстві.

«Світ набутих твоїх шкільних знань,
Як бурхливі в морі хвилі, 
Несуть в труді ту добру дань, 
Яка здійснить всі юні мрії!» 

Пожар Г.І.